Щодо неоднозначних героїв, права народу на зброю та консенсус щодо неактуальних пам'яток. Жив собі у 19 сторіччі у США такий собі Натан Форест. В дитинстві бідував, але потім став шукачем пригод, зайнявся работоргівлею, спекуляціями і, зрештою, розбагатів. Пацан прийшов до успіху. Але ж тут розпочалася Громадянська війна і він вирішив захистити власних рабів від волі.
Що цікаво, у людини, яка до того ні у чому військовому крім дуелей не приймала участь виявився справжній талант полководця. Багато в чому саме Форест перший застосував високомобільні підрозділи для рішення стратегічних задач. І, до речі, сам водив своїх кавалеристів в атаку.
Але його сторона програла війну. Уряд США вирішив домовитися із сєпарами миром і Фореста не поставили до стінки не зважаючи на те, що на ньому висіло масове вбивство полонених.
Замість шибениці на Фореста чекав Ку-Клукс Клан - така собі народна самооборона, чи ополчення із функціями судді та ката. США тоді було мрією багатьох сучасних українських правих: держава мало що контролювала і тому громадяни розбиралися із корупціонерами, убивцями та нігерами на свій розсуд. Ось і Форест вирішив узяти участь у такій самообороні, чи як тоді казали "комітеті пильності". Треба ж бути пильним, щоб тебе не не порізали ті, кого ти вчора продавав мов худобу.
Треба сказати, що уряд США зовсім не був у захваті від ініціативи своїх громадян. Коли у 1871 році (усього через 6 років після закінчення Громадянської війни) ККК налічував півмільйона членів, а кількість його жертв вимірювалася десятками тисяч уряд тупо узяв і заборонив організацію (до речі не тільки ККК, просто до інших справа дійшла пізніше). Форест, що цікаво, одразу зголосився і не став мірятися кількістю бригад. Як кажуть, в останні роки життя Форест примирився із чорношкірим населенням, але його нащадки продовжували брати активну участь у, скажімо так, досить своєрідних політичних організаціях, які залишалисядуже впливовими ще не одне сторічча.
Треба сказати що у рідному Тенесі та й на федеральному рівні Форест не був забутий. Пам'ятники, вулиці, школи - усе як у кращих світових убивць. Конкрентніше - усі США вважали його героєм. Але із часом усе міняється. Ку--Клукс клан кілька разів відроджувався, намагався бити крім чорношкірих, китайців,італійців, профспілкових діячів, євреїв, комуністів, гомосексуалістів та інших неприємних "нормальному білому чоловіку" чудовиськ, але кожного разу на народну ініціативу вашингтонський обком відповідав силовими акціями аждо електричного стільця включно і усе затихало, аж поки у 80-90 роках ФБР не провело спецоперації, внаслідок якої ККК остаточно не перетворився на просто збіговисько неадекватів.
Що ж до пам'яті про генерала, то найсмішніше вийшло зі школою його імені, яка у 50-х роках була заснована "Дочками конфедерації" - збіговиськом любительок старих добрих часів, коли у кожного були раби. Створювалася школа звичайно тільки для білих, але із того часу багато чого змінилося, і тепер більше половини учнів цієї школи - небілі.
Так от, дискусія тривала кілька років, аж поки із другої спроби назву все ж не змінили. Так само зняли і кілька пам'ятників, хоча й не всі. Характерно, що на захист Фореста стали далеко не тільки білі і остаточно перетворити його із героя на ворога не вдалося.
Висновок? Нехай кожен зробить сам. Просто не кажіть мені, що десь у світі зазначні на початку питання однозначно і остаточно вирішені. Бажання прикопати частину своєї героїчної історії десь у посадці є навіть у США.